Сильні магнітні поля в нейтронних зірках повинні походить від збереження магнітного потоку . Якщо у нас є:
ΦB=∫B dS=const
де ΦB - потік магнітного поля, B - напруженість магнітного поля, і dS- елементарна закрита поверхня; то цей інтеграл є постійним через поверхню.
Якщо розглядати зоряну поверхню, над якою беруть інтеграл, то
S=4πR2
де R- радіус зірки. Загалом із законом збереження магнітного потоку це можна перекласти як:
Bf=Bi(RiRf)2
де i і f- це показники для початкової та заключної стадій. Ми знаємо, що зірка випливає з будь-якого розміру зірки∼10km. Тож коефіцієнт радіусів величезний. Вам просто потрібно стартове магнітне поле10−100 G, щоб отримати підсумкове магнітне поле порядку 1012 G, що характерно для нейтронних зірок.