Враховуючи регулярну мову , розглянемо деяку DFA, що приймає L , нехай A - її матриця передачі ( A i j - кількість ребер, що ведуть від стану i до стану j ), нехай x - характерний вектор початкового стану, і нехай y бути характерним вектором приймаючих станів. Тоді
s L ( n ) = x T A n y .LLAAijijxy
sL(n)=xTAny.
Теорема Йордана стверджує, що над складними числами схожий на матрицю з блоками однієї з форм
( λ ) , ( λ 1 0 λ ) , ( λ 1 0 0 λ 1 0 0 λ ) , ( λ 1 0 0 0 λ 1 0 0 0 λ 1 0 0 0 λ ) , …
Якщо λ ≠ 0 , то nA
( λ) , ( λ01λ) , ⎛⎝⎜λ001λ001λ⎞⎠⎟, ⎛⎝⎜⎜⎜λ0001λ0001λ0001λ⎞⎠⎟⎟⎟, …
λ ≠ 0нПотужність цих блоків становить
Ось як ми отримали ці формули: записати блок як
B=λ+N. Послідовні сили
N -це послідовні вторинні діагоналі матриці. Використовуючи біноміальну теорему (використовуючи той факт, що
λзв'язується з
N),
Bn=(λ+n)N=λ( λн) , ( λн0n λn - 1λн) , ⎛⎝⎜λн00n λn - 1λн0( н2) λn - 2n λn - 1λн⎞⎠⎟,⎛⎝⎜⎜⎜⎜λн000n λn - 1λн00( н2) λn - 2n λn - 1λн0( н3) λn - 3( н2) λn - 2n λn - 1λн⎞⎠⎟⎟⎟⎟, …
B = λ + NNλN
Коли
λ=0, блок є нільпотентним, і ми отримуємо такі матриці (позначення
[n=k]дорівнює
1,якщо
n=kі
0 віншому випадку):
( [ n = 0 ] ),( [ n = 0 ] [ n = 1 ] 0 [ n = 0Бн= ( λ + n )N= λн+ n λn - 1N+ ( п2) λn - 2N2+ ⋯ .
λ = 0[ n = k ]1n = k0( [ n = 0 ]) , ( [ n = 0 ]0[ n = 1 ][ n = 0 ]) , ⎛⎝⎜[ n = 0 ]00[ n = 1 ][ n = 0 ]0[ n = 2 ][ n = 1 ][ n = 0 ]⎞⎠⎟,⎛⎝⎜⎜⎜⎜[ n = 0 ]000[ n = 1 ][ n = 0 ]00[ n = 2 ][ n = 1 ][ n = 0 ]0[ n = 3 ][ n = 2 ][ n = 1 ][ n = 0 ]⎞⎠⎟⎟⎟⎟
Ан( нк) λn - k[ n = k ]
сL( n ) = ∑ipi( n ) λнi+ ∑jcj[ n = j ] ,
λi, cjpiнсL( n ) = ∑ipi( n ) λнi.
сL( n )λiλ1
сL( n ) = p1( n ) λн1( 1 + о ( 1 ) ) .
λгсLнгλгp0, … , Сторг- 1λ0, … , Λг- 1сL( n ) = npн( модг)λнн( модг)( 1 + о ( 1 ) ) .