Експерти стверджують, що "сировину" (тобто вартість фактично придбання будинку) ніколи не слід включати в ІСЦ, оскільки будинки не розглядаються як те, що люди купують регулярно.
Але цей аргумент насправді стає незмінним, коли ви враховуєте, що резервні банки в усьому світі використовують (не на мою думку) ІСЦ для визначення процентних ставок.
Найбільша покупка для багатьох людей по всьому світу, що стосується безпосередньо процентних ставок, - це не акції, бізнес, автомобілі чи будь-які інші подібні інвестиції, а будинки. Тож це впливає на ціни на будинки та їх доступність безпосередньо через встановлення процентних ставок (пам’ятаючи, що люди повинні взяти позики, щоб придбати житло у 99% випадків), і все ж ці самі установи та їхні простодушні економісти відмовляються враховувати зростання однакових цін на житло при визначенні процентних ставок.
Інфляція в реальному виразі має бути показником всього придбаного в економіці, будь то житло, інвестиції чи хліб.
Інакше у вас є смішні ситуації в усьому світі, як у нас зараз, коли показники, які більшість економістів сліпо використовують, говорять про негативну інфляцію, тому процентні ставки знижуються, а запозичення житла та ціни на житло йдуть на дах. Якщо ринок житла в деяких країнах збільшується на 20% на рік, то чи не слід це включати до рівня інфляції? Тому що якби ціни на житло були включені, процентні ставки були б на шляху зростання, а не вниз.
В даний час нам говорять "інші" експерти, не цікавлячись банківським або житловим сектором, що найбільшою проблемою в сучасній світовій економіці є низькі процентні ставки, що підживлюють пухирці активів (найбільша - житлове житло у багатьох країнах). Один із способів вирішити цю проблему легко і легше - почати включати ціни на житло в ІСЦ і не закопувати голову в пісок смішними аргументами, чому б і ні. Ви впевнені, що останнім часом ті, хто позичив багато у класовому активі, сприймуть величезний удар. Але це величезний удар для небагатьох, що має відбутися на краще багатьох у середньо- та довгостроковій перспективі.