Тож ви знаєте, що це має щось спільне з перехідними, правда? Давайте зробимо з цього продуманий експеримент. Скажімо, у вас індуктор, він дуже довго був підключений до джерела живлення. Скажімо, джерело живлення подає струм 1А. Тоді через його властивості (індуктор трохи більше, ніж коротке замикання, коли мова йде про стаціонарний стан) напруга на ньому буде 0В.
Тепер уявіть, що ви виймете джерело живлення і замініть його на резистор 0 Ом. Що б сталося? Відразу після вилучення джерела струм через індуктор все ще становить 1А і тепер витісняється через резистор 0 Ом, в результаті чого V = I × R = 1A × 0Ω = 0V. Поки що добре, нічого не змінилося.
А тепер уявіть, що ви змінили резистор на частину 10 Ом, що станеться відразу після вилучення джерела живлення? Індуктор тепер подаватиме струм через резистор 10 Ом: V = I × R = 1A × 10Ω = 10 В.
Тепер легко уявити, що станеться, якщо цей резистор стає більшим і більшим: 100 Ом призводить до 100 В, 1 кОм в 1 кВ, 1 МОм в 1МВ і так далі. Опір, що наближається до нескінченності, означатиме (теоретичну) нескінченну напругу, і саме там фізика стає цікавою.
Звичайно, в індукторі зберігається лише обмежена кількість енергії, і тому висока напруга не буде існувати дуже довго, лише короткий момент після вилучення джерела живлення.
Аналогічний продуманий експеримент можна зробити з конденсатором. Конденсатор трохи більше двох пластин, які не торкаються, тому дуже високий опір і в сталому стані він заряджається напругою і струм не може текти. Як і в індукторі, ми можемо знову підключити паралельний резистор, але тепер ви починаєте з дуже високого значення і повертаєтеся до 0 для короткого замикання і обчислюєте відповідний струм прямо в момент після зняття джерела напруги.