Чи добре змішувати шрифти в японських документах?

Якщо уважно, читання, розуміння та форма можуть бути покращені при ретельному змішуванні шрифтів . Наприклад, використовуючи ретельно підібрані шрифти sans-serif для заголовків із серіф-шрифтами для тексту, можна досягти унікального та привабливого дизайну.

Мені було цікаво, чи можна досягти такого ж ефекту шляхом змішування шрифтів Kaku / Maru з шрифтами Mincho. Я часто вважаю, що більшість людей не змішують шрифти, боячись викликати погані зіткнення, але чи можна досягти вдалого поєднання змішаних шрифтів японською мовою?

Я думаю, що "готичний" та "мінчоський" стилі доволі часто змішуються, навіть у журналах / газетах, подібних до публікацій, як, наприклад, шрифти sans-serif та serif змішуються у західних виданнях. Оголошення мають різну типографіку, і Мінчо завжди є типом для всіх ситуацій, як Times. Тож звичайно є шрифти Kaku / Maru, змішані з Mincho. Наскільки щасливий такий союз, насправді залежить від смаку, і я думаю, що типографічний сенс у Японії справді зовсім інший.

Герман Запф деякий час працював разом з японським типографом над японським шрифтом. Врешті-решт їм довелося відмовитися від проекту, оскільки вони не змогли об'єднати західні та японські ідеали. Зокрема, Запф сподівався створити шрифт з рівномірним розподілом темряви, що протиставляє необхідність того, щоб японські символи були світлими або темними, оскільки кандзі частково розпізнаються за їх тоном.

Повернувшись до питання, я думаю, що успішних сумішей можна досягти, але вони можуть бути успішними лише для одного конкретного смаку типографії.