Я думаю, що стурбованість тут полягає у тому, що відбувається як кінцевий результат з користувачем. З невдачею взаємності при тривалій експозиції на плівці ми бачили зрушення в кольорових балансах, з Ектахромами та зсувом до пурпурового та блідо-жовтого кольорів з Фуджихромами. Будуть і великі артефакти. Я виявив майже передбачувані провали взаємності, коли ми натискали оброблятись за три зупинки - особливо у великих форматах 8x10in плівкових листів, знятих на Sinars.
Тому замість того, яким би був технічний процес, важливо буде зрозуміти кінцевий результат. Я знайшов артефакти із зображеннями Canon, знятими понад 60 секунд, більше - у 5D Mark 2, значно менше - у 5D Mark 4, можливо, через ширший динамічний діапазон. Середній формат H6D 100C має набагато ширший динамічний діапазон, і він не побачить неполадок взаємності, який ми відчуваємо. Тож цифровий принцип пропонує нам набагато більше можливостей успіху, ніж це може зробити фільм. Знову ж таки, якщо фотонів буде достатньо. Іншими словами, довге опромінення означає достатню кількість фотонів, і тому взаємні збої в кольорових касках, про які я говорив раніше, не виявляться.
Більш великі цифрові спинки на відміну від DSLR мають дивовижні діапазони яскравості та із задоволенням працювати, оскільки необхідність редагування публікацій із багатошаровим виділенням або навіть HDR не потрібні. Сьогодні переживається більш реалістичне відчуття наближення до якості фільму.