Чому існують два написання "гетероскедастичного" або "гетероскедастичного"?

Я часто бачу як написання "гетероскедастичний" і "гетероскедастичний", так само і "гомоскедастичний" і "гомоскедастичний". Здається, немає різниці в значенні між варіантами "с" і "k", просто орфографічна різниця, пов'язана з грецькою етимологією слова.

Які джерела двох чітко написаних?

Чи є одне використання більш поширеним, ніж інше, і чи відображає вони різницю між регіонами чи напрямами досліджень, чи не більше ніж авторські (чи справді редакційні) уподобання?

Крім іншого, інші мови мають різну політику щодо латинізації грецьких коренів до англійської: зауважу, що у французькій мові це завжди "hétéroscédasticité", тоді як у німецькій мові це завжди "Heteroskedastizität". Тому я не був би здивований, якщо автори з англійською мовою як другою мовою можуть надавати перевагу англійському правопису, що відповідає їх рідній мові. Можливо, справжнє випробування - це те, що грецькі статистики називають це, коли пишемо англійською!

Всередині цього маленького і розгубленого питання ще менше питань намагаються вийти.

Найбільш детальне обговорення на сьогоднішній день

Альфредо Р. Палойо. 2011. Коли ми почали правильно писати "гетерос * едастичність"? Ruhr Economic Papers 0300. дивіться тут

(посилання, яку я зобов’язаний @Andy тут, у десятикратному чаті). Я не можу зробити справедливого для його щільного та детального обговорення. Далі більше за своєю суттю резюме, модуль трохи примхливий.

Сучасні пошукові засоби дозволяють бути впевненими, що гомосептичні (іті) та гетероскедастичні (іті) - це сучасні монети, введені, явно чи неявно, британським статистиком Карлом Пірсоном у 1905 році. його життя його робота була чітко зосереджена на статистиці.)

Зміна c на k абсолютно не викликає статистичних питань. Найпростіша ідея полягає в тому, що грецький корінь включає букву kappa ( ), прямий еквівалент якої англійською мовою є k , і так, що k є правильним написанням.$\kappa$

Однак, як і інші зробили в іншому місці, ми відзначаємо , що ця пропозиція була зроблена в зокрема, JH McCulloch в журналі Econometrica , журнал , який не в змозі слідувати тій же логіці, перейменувавши себе Econometrika , немає Ekonometrika . (Коріння "економіки" також є грецьким, включаючи слово oikos . Екологи хочуть додати, що існує журнал Oikos, хоча, знову ж таки, екологія не називала себе ойкологією .)

Далі, примітно, що Карл Пірсон не був ненависником к , оскільки він змінив власне ім'я з Карла на Карл і назвав власний журнал Biometrika , повністю і усвідомлено визнаючи оригінальні грецькі слова, які він використовував при розробці цього імені.

Корінне питання - це суто одна з мов, і про те, наскільки вірним слід ставитись до оригінальних слів за монету. Якщо ви звертаєтесь до посилання на Маккаллоха, дискусія перетворюється на те, чи такі слова надходили англійською мовою безпосередньо чи через інші мови, і так залежать від критеріїв, які можуть здаватися багатьом читачам як довільні, якщо не таємничі. (Зауважте, що критерії - це ще одне слово грецького походження, яке уникнуло трактування k .) Більшість мовних органів зараз визнають, що теперішній правопис може завдячувати багатьом історичним випадкам і що будь-яке давно встановлене використання з часом може перевернути логіку (а точніше етимологію) . Загалом, тут є багато можливостей для скептицизму (або скептицизму).

З точки зору племінних чи інших уподобань, мені таке враження

1. Здається, економетричне використання зміщується у напрямку k . Папір McCulloch мав ефект, опосередковано, якщо не безпосередньо.

2. Британська англійська, здається, більше використовує форми c над k формами, ніж американська англійська. Наприклад, форма скептиків є стандартною в англійському правописі.

Усі каламбури та гра в слова слід вважати навмисними навіть у випадкових випадках.

$\approx$

Те саме відбувається і з " с " і " к ": використання " k " вказує на те, що слово має грецьке походження. І це відбувається тому, що "Гетероскедастичність" є складеним словом: "Гетеро + Шкедаз", де "Гетеро" - грецьке слово, яке вказує на "різницю", а "Шкедаз" означає "дисперсія". Тож "гетерокедастичність = різна дисперсія", і така різниця, що ми хочемо висловити словом.

Але, як я вже говорив, мовні "правила" можуть бути гнучкими, особливо для міжнародних мов, як англійська (ваше зауваження, що у "менш міжнародних" мовах, таких як французька чи німецька, правопис, як видається, є виправленим) що довелося написати слово і, можливо, не були впевнені в його написанні, вирішили використовувати "c", що є "природним" вибором. Або вони нормативно вважали, що слова повинні бути "злиті" в мові, якою вони вживаються.

Щодо того, що роблять грецькі статистики, я думаю, навіть найменшої кількості "національної гордості" (або національного шовінізму) було б достатньо, щоб вони використовували "k" замість "c".

По-польськи це " heteros k edastyczność", але іноді замість нього використовується "heteros c edastyczność". Для прикладів ви можете ознайомитись з книгою Анджея Галецького та Томаша Буржиковського, які народилися та здобули освіту в Польщі. Вони використовують форму "с" у своїй книзі, написаній англійською мовою . Однак зауважте, що форми, які використовуються різними авторами, можуть просто відображати редакційну політику журналів та видавців, тому можуть не відображати, як автори розглядають, як слід писати слова.

$\kappa$

McCulloch, JH (1985). Про Гетерос * придатність. Економетрика, 53 (2), 483.

Відсутнє пояснення полягає в тому, що літера «С» завжди вимовлялася як сучасна англійська «К» у класичній латинській мові, тоді як сама К була насправді надлишковою літерою. Грецьке слово з літерою Kappa, запозиченою латинською мовою, у римські часи завжди було б написано буквою C. Пізніше, у вульгарній латині та з розширенням у французькій та англійській мові, вимова С пошкоджується і вимовляється як 'S 'або' CH ', коли воно звучить перед голосними' E 'та' I '.

Тому об'єктивно правильне написання (за латинськими мірками) було б з С, а факт існування альтернативного K-написання свідчить про те, що це слово є модернізмом і не походить з римських часів. За сучасними англійськими мірками обидва написання рівнозначні.

Що я намагаюся сказати, це те, що коли Пірсон вперше застосував правопис "гетерокедастичність", він виступив із засудом, щоб навмисно йти проти норми (з його власних суб'єктивних причин) і вимовляти її за допомогою К (відповідно до відповіді Ніка Кокса, він зробив те саме з «Біометрікою»). За цим правописом немає жодного мовного мотиву, окрім факту (можливо), що він знав, що ці слова колись будуть вимовлені з «k», і вважає естетично приємнішим їх написання.

Це дуже цікава дискусія.

Одна проблема використання c замість k полягає в тому, що в сучасній італійській латинській вимові комбінація ce (як і ci ) дає "м'який c " (/ ch / звук); крім того, комбінація сцени дає м'який / ш / звук. Тож слово гетеросседастичне було б вимовлено / гетеро-ше-дас-тик /.

Буква с видає лише твердий / к / звук перед голосними a , o та u . Щоб змусити c створити твердий / k / звук перед м'якими голосними ( e і i ), вам потрібно додати модифікатор. Різні романські мови вирішують це по-різному ... В італійській мові конвенція полягає у використанні інакше мовчазних h після с : ce = / cheh /, тоді як che = / keh /; і SCE = / Ш /, тоді як SCHE = / skeh /. В іспанській мові c замінюється на qu : que= / кех /. Подібна практика є французькою та португальською мовами.

З цієї причини було б цілком раціонально віддати перевагу До орфографії в гетероскедастичних . Він віддає шану оригінальній грецькій транскрипції і, мабуть, більш фонетично коректний на романських мовах та за розширенням на англійській мові.