Ти правий. Технічно це будь-яка цінність . Однак, коли я навчаю це, я зазвичай кажу людям, що ви отримуєте ефект зміни однієї одиниці на коли всі інші змінні утримуються відповідними засобами. Я вважаю, що це звичайний спосіб пояснити це, що не є для мене специфічним. Xj
Зазвичай я зазначу, що якщо у вас немає ніяких взаємодій, буде наслідком зміни однієї одиниці на X j , незалежно від значень інших змінних. Але мені подобається починати із середньої рецептури. Причина полягає в тому, що є два ефекти включення декількох змінних у регресійну модель. По-перше, ви отримуєте ефект управління X j для інших змінних (див. Мою відповідь тут ). Друга полягає в тому, що наявність інших змінних (як правило) зменшує залишкову дисперсію моделі, роблячи ваші змінні (включаючи X jβjXjXjXj) 'більш значущий'. Людям важко зрозуміти, як це працює, якщо інші змінні мають значення, які є повсюдно. Схоже, це міг би якось збільшити мінливість. Якщо ви думаєте коригувати кожну точку даних вгору або вниз для значення кожної іншої змінної, поки всі інші змінні не будуть переміщені до відповідних засобів, то легше помітити, що залишкова змінність була зменшена. X
Я не дістаюсь до взаємодії, поки клас чи два після того, як я представив основи множинної регресії. Однак, коли я дістаюсь до них, я повертаюся до цього матеріалу. Вище , застосовується , коли НЕ взаємодія. Коли є взаємодії, це складніше. У цьому випадку взаємодіюча змінна [s] утримується постійною (дуже конкретно) при , і не має іншого значення. 0
Якщо ви хочете побачити, як це алгебраїчно відображається, це досить прямо. Ми можемо почати із випадку без взаємодії. Визначимо зміну Y , коли всі інші змінні залишаються постійними на їх відповідних коштів. Без обмеження спільності, припустимо , що є три X змінні , і ми зацікавлені в тому розумінні , як зміна Y пов'язано зі зміною в один блок в X 3 , тримаючи X 1 і X 2 константи в їх відповідних коштів: Y^XY^X3X1X2
Y^iY^i′ Y^i′−Y^iΔYΔY=β^0+β^1X¯1+β^2X¯2+β^3X3i=β^0+β^1X¯1+β^2X¯2+β^3(X3i+1)subtracting the first equation from the second:=β^0−β^0+β^1X¯1−β^1X¯1+β^2X¯2−β^2X¯2+β^3(X3i+1)−β^3X3i=β^3X3i+β^3−β^3X3i=β^3
Now it is obvious that we could have put any value in for X1 and X2 in the first two equations, so long as we put the same value for X1 (X2) in both of them. That is, so long as we are holding X1 and X2 constant.
On the other hand, it does not work out this way if you have an interaction. Here I show the case where there is an X1X3 interaction term:
Y^iY^i′ Y^i′−Y^iΔYΔY=β^0+β^1X¯1+β^2X¯2+β^3X3i +β^4X¯1X3i=β^0+β^1X¯1+β^2X¯2+β^3(X3i+1)+β^4X¯1(X3i+1)subtracting the first equation from the second:=β^0−β^0+β^1X¯1−β^1X¯1+β^2X¯2−β^2X¯2+β^3(X3i+1)−β^3X3i+ β^4X¯1(X3i+1)−β^4X¯1X3i=β^3X3i+β^3−β^3X3i+β^4X¯1X3i+β^4X¯1−β^4X¯1X3i=β^3+β^4X¯1
In this case, it is not possible to hold all else constant. Because the interaction term is a function of X1 and X3, it is not possible to change X3 without the interaction term changing as well. Thus, β^3 equals the change in Y^ associated with a one unit change in X3 only when the interacting variable (X1) is held at 0 instead of X¯1 (or any other value but 0), in which case the last term in the bottom equation drops out.
In this discussion, I have focused on interactions, but more generally, the issue is when there is any variable that is a function of another such that it is not possible to change the value of the first without changing the respective value of the other variable. In such cases, the meaning of β^j becomes more complicated. For example, if you had a model with Xj and X2j, then β^j is the derivative dYdXj holding all else equal, and holding Xj=0 (see my answer here). Other, still more complicated formulations are possible as well.