Спілкування в Токіо без японців

Я скоро їду до Японії. (Як і моє попереднє запитання.) І я їду до Токіо.

Я не на все добре спілкуватися японською мовою. Початківець, навіть не в змозі використовувати його для основних цілей.

Як я можу спілкуватися? Наприклад, якщо я використовую програму для вимовлення телефону, це буде грубо? Або я можу використовувати англійську? (Ми всі знаємо, що японська катакана дуже сильно відрізняється від англійської.)

Кваліфікатор: Я живу в Токіо

У вас не виникне проблем із навігацією в поїздній системі чи покупками в специфічних для туризму районах, таких як Асакуса. Крім того, не так багато людей говорять або розуміють англійську. Навіть отримати обід у Макдональдсі важко - я розмовляю розумною японською мовою, і вони все ще неправильно приймають моє замовлення майже у половину часу. Місцеві жителі просто не звикли до різних акцентів.

Якщо ви зупиняєтесь у міжнародному готелі *, вони вийдуть із шляху, щоб найняти персонал, який вільно володіє англійською мовою. Менших місць немає, головним чином тому, що вони не мають достатньо туристичного руху для догляду. Те саме з ресторанами. Перші кілька років, коли я був тут, я завжди шукав ресторани кайтен-суші, місця, де ця штука збирається на поясі. Не потрібно говорити.

Ваша розмовна телефонна програма поруч із марною - я спробував декілька, і дружина-сан каже, що вона не має поняття, що це говорить. Письмові переклади набагато корисніші - я кладу щось у телефон і доволі часто вказую на канджі, без проблем.

Відмінне нагадування від коментарів: Майже у всіх ресторанах на екрані у вікні є точні зображення в меню або пластикова їжа. Виберіть те, що ви хочете, сфотографуйте зі своїм телефоном. (якщо місця немає жодного, рухайтесь далі. Це ймовірно ¥ € xpen $ ive.)

* Дельта, Хілтон тощо. Справді великі. З номерами номерів, щоб відповідати. Готелі, у яких є дзвіниці, консьєрж, ресторани, які вимагають як бронювання, так і куртки для вечері тощо.

У цьому я можу дати лише власний досвід, але думаю, що це достатньо розповідає.

Я подорожував Японією більшу частину місяця в 1994 році, без японців взагалі і подорожував поїздом та гуртожитками, використовуючи англійську, оскільки моя рідна голландська мова взагалі там не зрозуміла. Я влаштував свій перший тиждень з короткою екскурсією по Токіо / Кіото, але все зробив без будь-яких застережень, зроблених з дому.

Лише під час виїзду з туристичних маршрутів я зустрів один гуртожиток, де люди, що брали телефон, не зрозуміли достатньо англійської, щоб отримати бронювання, офіс туристичної інформації зробив цей дзвінок та бронювання для мене.

Після приїзду в гуртожиток виявилося, що хазяйка сказала 6 слів англійською: Так, Ні, Ліжко, Ванна, Вечеря та Туалет. Але вона дуже ефективно використовувала ці слова, і коли їй довелося передати більш залучені поняття, вона попросила одного з інших гостей перекласти. Кожен день я був там ще одним гостем, тому вибір обмежений, але перебування було приємним та вдалим. І це була найгірша мовна ситуація, з якою я стикався.

Я не бував у жодному магазині, ресторані, музеї, бюро бронювання станцій, поїзді чи підземній станції, де не було достатньо англійської мови з персоналом і в знаках, щоб я міг знайти свій шлях і дістати свої речі. Мій японець обмежений "Арігато" (навіть не впевнений у написанні), який, як мені кажуть, є найкоротшим способом сказати подяку та все ще бути ввічливим.

Я впевнений, що англійською мовою зараз більше говорять, тому що ще стільки років молодих японців вивчають її в школі, і ще стільки років туристів приїжджають до країни.

У Токіо тоді це взагалі не було проблемою, хоча ви знайшли досить багато людей, які не розмовляли англійською, і багато інших не були впевнені у своїх можливостях користуватися англійською мовою і, можливо, уникнули б її використовувати, а не втрачаючи обличчя, використовуючи його погано. На сьогоднішній день багато хто з цих людей звикли використовувати свою англійську значно більше. Ще знайдуться люди, які не розмовляють англійською, але недостатньо, щоб не завадити вам знайти шлях.

Додано після прочитання відповіді людини, яка проживає в Токіо:

Мій досвід був туристом, займався туристичними речами, отримував їжу в ресторанах із пластиковими моделями їжі. У кількох випадках я не отримував меню з англійської мови та ходив до магазинів, де часто бували туристи. Якщо вам потрібно спілкуватися з людьми, які часто не спілкуються з туристами, я ціную, що вам знадобиться більше японців.

Частково залежить від того, куди ви їдете. У великих містах, в готелях, великих універмагах, більших ресторанах ви зможете добре обійтися англійською мовою (хоча вивчити основні японські мови - привіт, дякую, скільки, як ти і т. Д. Ніколи не шкодить)

У сільській Японії у вас можуть виникнути труднощі, особливо зі старшими власниками японських магазинів, корчмарами чи персоналом ресторану.

Невеликий натяк, який я не бачу в інших відповідях, полягає в тому, що деяка частина місцевих жителів буде готова написати англійською для вас, але не намагатиметься говорити на ній.

Я гадаю, що вони бентежать, але, враховуючи жорстокий стан мого японця, я не бачу, як їм було про що турбуватися. Все-таки деякі з них, здавалося, хвилювались.

Я зробив звичку завжди носити невеликий килимок і ручку або олівець. Мені це було потрібно лише кілька разів, але це було дуже зручно в тих випадках. Подумайте про майже занедбану залізничну платформу в маленькому місті о 03:15. Видно було саме одного співробітника, і вона не бажала розмовляти зі мною англійською. Однак її почерк був чітким, а її письмова англійська більш ніж достатня для виконання завдання.

Зауважте, я отримав більше мілажу з 70-100 японських слів, які я мав, ніж з майданчика.

Я повторюю іншим респондентам, що кілька спільних слів проходять довгий шлях, якщо це правильні слова.

Я входив приблизно в сім місяців в Японії протягом серій тридцяти тижнів у бізнесі між 2006 та 2009 роками. Назвіть це двадцять днів подорожі без одного з наших господарів для підтримки.

Caveat: Я вивчав японську мову на рівні коледжу двічі - коли мені було в перші 20-ті роки, і знову, коли мені було майже 40, приблизно 2 роки кожен раз. Нарешті я потрапив до Японії в 2007 році.

Мої знання з читання дозволили мені зробити кілька речей простіше, пробитися на вокзалах (але у великих є і англійські знаки), заповнити форму бронювання місця для Шинкансена за допомогою словника тощо. дуже незручно намагатися говорити чи розуміти розмовну японську мову.

Одного разу, коли я намагався знайти платформу поїздів, я спробував попросити супровідника. Я задав своє запитання японською мовою, він відповів, але я його не розумію. Я запитав ще раз, думаючи, що я щось зрозумів, і він знову відповів. Побачивши моє розгублене обличчя, він сказав англійською мовою: "Куди ти йдеш?"

У музеї я запитав молоду пару, чи не сфотографуються вони моєю фотокамерою на японській мові. Вони негайно відповіли англійською.

У мене також було кілька людей середнього та старшого віку, які допомагали мені, коли я, мабуть, виглядав розгубленим і направляв мене до правильного поїзда чи до музею. Або просто поговоріть зі мною, бо вони знали інших носіїв англійської мови.

З іншого боку, в невеликому музеї, присвяченому куміхімо (плетінню), оскільки я розмовляв трохи японською мовою, працівник взяв мене навколо і пояснив усе по-японськи. Я сказав такі речі, як: "Soo desu ka? Kirei desu nee!" що "Дійсно? Так гарно!" і, на жаль, нічого не зрозумів, що вона мені казала.

В цілому, я не думаю, що ви повинні турбуватися про те, щоб поїхати в Токіо з обмеженими японцями.

Я не можу дати конкретні дані через погану пам'ять, але в 2011 році я здійснив дві однотижневі поїздки до Японії (Токіо, Кіото, Хіросіма та кілька місць між ними). Я не пригадую жодного питання ні з їжею, ні з проживанням, ні з транспортуванням (хоча, правда, я є одинаком). Я не знаю жодного слова японською мовою.

Я був у Токіо 10 днів у 2007 році, користувався громадським транспортом, щоб їздити, я поїхав на один день до Фуджі та одного дня до Камакура. У мене виникли великі труднощі з виконанням справ. Єдина людина, яка добре розмовляла англійською, була на прийомі мого гуртожитку в Токіо. В іншому випадку навіть панночки в пункті туристичної інформації на великій станції метро повністю вийшли з ладу. Якось я опрацьовував ситуації, але іноді було важко вирішити навіть основні проблеми. Книга Самотня планета (Токіо) була чудовою підмогою.

Літо 1990 року, тиждень у Токіо. Екскурсовод по палацу: відмінна англійська. Власник невеликого готелю в японській групі Inn Inn (яка в той час робила спеціальні пропозиції для іноземних туристів), обмежена англійською мовою. У ресторані, де нас збентежили купівля квитка з машини та подарували кухарській системі, один гімназист із ідеальною англійською мовою, який, як я здогадуюся, він наполягав, він не дуже добре. Всі інші: англійської мови взагалі немає. Зайшов у ресторан короткого замовлення, кухар злякався, десь знайшов англійське меню із зображеннями під прилавком.

Але насправді це не мало значення.