Я побував у Росії сольно минулого року. Я не знав жодної російської (ні будь-яких мов сусідніх країн), навіть основних слів, крім кількох, підібраних для дослідження (наприклад, автобус), але я можу прочитати алфавіт.
Я приніс телефон, локальну SIM-карту, встановив в телефон переклади в автономному режимі та детальний повсякденний маршрут із усіма адресами місцевою мовою, а також автобусами, які потрібно взяти, і заздалегідь шукав розклади руху автобусів (це було найважча частина).
В основному в поїздці я відвідував музеї та пляжі. Однак усі розповіді в музеях були лише російською мовою, я могла лише дуже обмежувати їх частину, не знаючи жодної російської мови. Я також відвідав національний парк. Для них не потрібно було багато мови, тому я загалом пішов добре.
Коли я зайшов у фуд-корт у торговому центрі, я набрав слова з меню у програму перекладача.
Важливо було знати, як читати назву місця, коли їхали в сільському автобусі, адже нам потрібно купити квиток у кондуктора.
Моя поїздка загалом пройшла добре, але в останній день я був у біді, навіть у мене був місцевий друг поруч. Я поїхав до автобусної зупинки заздалегідь від розкладу автобуса до гуртожитку, в якому я залишався, але автобус не з’явився. Це був останній автобус дня в потрібному мені напрямку. Я був у сільській місцевості з кафе, що знаходиться поруч. Я намагався запитати, чи хтось бачив, як автобус їхав, але ніхто не міг зрозуміти. Я також подзвонив у автобусну компанію, але вони теж не зрозуміли. Я показав свій автобусний квиток, і вони почали розуміти мою ситуацію.
Хостел знаходився лише в 12 км від місця, де я був, проте номер телефону був міжміським номером, на який я не міг зателефонувати. У мене також був місцевий друг, який добре розмовляв англійською, але номер телефону також був міжміським номером. Я спробував до гуртожитку WhatsApp та Viber і мого друга, але прийом даних там був дуже поганий, тому ми могли спілкуватися лише зрідка.
Після того, як житель села дізнався про мою ситуацію, він запропонував мені проїхати в потрібному мені напрямку, але він не зміг їхати мене безпосередньо до місця призначення, оскільки у нього не було необхідного паперу для перетину кордону. Потім він відпустив мене на межі прикордонної закритої зони і місцевою мовою пояснив охоронцю про мою ситуацію, пощастило, що охоронець розмовляв трохи англійською мовою, заспокоїв мене і допоміг мені когось перевезти через кордон до моєї пункт призначення.
Межу, яку мені потрібно було перетнути, знаходиться всередині національного парку, і більшість туристів проїжджають через кордон. Він не дозволяє переходити пішки, а лише на транспортному засобі. Через день їде лише 2 автобуси, і вся інформація та звіти про поїздки, які я можу знайти, стосуються руху автобуса між містами, проте я намагався сісти на автобус на зупинці перед кордоном після відвідування половини національної парк (більшість туристів використовують для відвідування автомобіль або велосипед), і виїжджають відразу після кордону.
На закінчення, якщо ви не знаєте російської мови, ви все одно можете добре, але у вас виникнуть справжні проблеми, якщо ви застрягнете в якійсь сільській місцевості і автобус, який вивозить вас з Росії, не приходить вчасно.